MENU
Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 40
Показано матеріалів: 21-30
Сторінки: « 1 2 3 4 »

 Чинним законодавством передбачено два порядка оскарження рішення МСЕК: позасудовий та судовий.

Пунктами 22-24 Положення «Про медико-соціальну експертизу», затвердженого Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 р. (далі - Положення), позасудовий порядок полягає в тому, що громадянин, який не згоден з рішенням МСЕК, на протязі місяця має право подати письмову скаргу до вищестоящої МСЕК або до Управління охорони здоров’я, які після надходження всіх документів протягом місяця зобов’язані провести повторний огляд заявника та прийняти об’єктивне рішення. Рішення обласної, міської медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржене до відділу медико-соціальної експертизи при МОЗ України. МОЗ України при виявленні фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає іншому складу обласної медико-соціальної експертної комісії з урахуванням усіх наявних обставин повторно розглянути питання. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів. Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. Датою, від якої встановлено інвалідність, вважається та, якою подано документи на МСЕК. Тому й пенсія нараховуватиметься саме з цього моменту.

Мої статті | Переглядів: 285 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

Перш за все, особі необхідно звернутись до суду із позовною заявою про поділ спільного майна подружжя.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Мої статті | Переглядів: 121 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

Підстави позбавлення батьківських прав передбачено частиною 1 статті 164 Сімейного Кодексу, де вказано, що батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною;є хронічними алкоголіками або наркоманами;вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини передбачено статтею 150 Сімейного кодексу України, де зазначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Мої статті | Переглядів: 127 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

Відповідно до правил, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не створений), на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до Роз’яснення Мін’юсту від 16.03.2011 істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (виявлення властивостей подарунка, про які обдаровуваний не знав до укладення договору).

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або його представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно зі зняттям з попереднього місця проживання.

Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою.

Мої статті | Переглядів: 132 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

       У передбачених законом випадках фізична особа може бути визнана недієздатною. Згідно із ст. 39 ЦК зазначені юридичні заходи застосовуються у зв'язку з тим, що особа хворіє на психічний розлад, що має стійкий хронічний характер, унаслідок чого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа може бути визнана недієздатною лише судом у порядку, передбаченому статтями 236-241 ЦПК. Окремі роз'яснення з приводу застосування відповідних норм законодавства про визнання особи недієздатною містяться також у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28 березня 1972 р.

Мої статті | Переглядів: 138 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

Обов’язок оплати житлово-комунальних послуг всіх осіб, що проживають в жилому приміщенні передбачений Житловим кодексом Української РСР. Згідно вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

Мої статті | Переглядів: 131 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

Перш за все постраждалій особі необхідно звернутись до райвідділу органів внутрішніх справ для реєстрації заяви в Єдиному реєстру досудових розслідувань за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень.

Мої статті | Переглядів: 106 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

Перш за все постраждалій особі необхідно звернутись до райвідділу органів внутрішніх справ для реєстрації заяви в Єдиному реєстру досудових розслідувань за фактом шахрайського заволодіння належним нерухомим майном (стаття 190 Кримінального кодексу України).

Мої статті | Переглядів: 130 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

Статтею 36 КЗпП України передбачено наступні підстави припинення трудового договору:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво;

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;

7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади";

8) підстави, передбачені контрактом.

Мої статті | Переглядів: 159 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

Особи, які були звільнені з підприємства, установи, організації усіх форм власності, та яким не було виплачено заробітну плату за відпрацьований період мають право на її сплату.

Якщо підприємство, установа, організація усіх форм власності не виплатила заборгованість за заробітною платою звільненому працівнику, цим вона грубо порушила чинне трудове законодавство, а саме норми ст.47, ст. 115 та ст. 116 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у відповідні строки, а також при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Мої статті | Переглядів: 123 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

1-10 11-20 21-30 31-40