|
Дане питання врегульовано нормами Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
У випадку, якщо особі відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», відсутні, а саме:
1) Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
2) Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Необхідно оскаржувати таке рішення в судовому порядку, оскільки відповідно до ст. 12 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», така особа має право оскаржити дане рішення, звернувшись до суду.
Відповідно до ч.2 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудність даної справи належить до компетенції окружних адміністративних судів. Таким чином позов необхідно подавати до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача, а саме до Окружного адміністративного суду міста Києва.
|