MENU
Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 40
Показано матеріалів: 11-20
Сторінки: « 1 2 3 4 »

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р. колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю. Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, передбачених:

- пунктами "а" і "б" ст. 2 Закону, примирною комісією, а у разі неприйняття рішення у строки, встановлені ст. 9 Закону, - трудовим арбітражем;

- пунктами "в" і "г" ст. 2 Закону, - трудовим арбітражем.

Мої статті | Переглядів: 262 | Додав: Admin | Дата: 30.01.2017 | Коментарі (0)

Трудове законодавство України гарантує працівникові дотримання тих умов трудового договору, які були обумовлені при його укладенні. Як правило, одностороння зміна умов не допускається.

Власник не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Це положення міститься в ст. 31 КЗпП України. Однак в процесі роботи з різних причин виникає потреба змінити умови трудового договору. Ініціатива такої зміни може йти як від власника або уповноваженого ним органу, так і від самого працівника.

У ст. 32 КЗпП передбачено три види зміни умов трудового договору:

1) переведення на іншу роботу;

2) переміщення на інше робоче місце;

3) зміна істотних умов праці.

Мої статті | Переглядів: 299 | Додав: Admin | Дата: 30.01.2017 | Коментарі (0)

Законодавства  про працю України забезпечює право вільного вибору місця роботи, роду занять, а також безперешкодного переходу на будь-якиу іншу роботу. Тому працюючим надається можливість розірвати трудовий договір за своєю ініціативою, що досить часто називають звільненням за власним бажанням.

         Розірвання трудового  договору з ініціативи працівника можливе у випадку, коли трудовий договір укладено на невизначений строк (ст. 38 КЗпП). Такому розірванню трудового договору повинне  передувати письмове попередження власника або уповноваженого ним органу, що здійснюється працівником за два тижні про намір звільнитися з роботи.

         Двотижневий строк попередження встановлюється для власника і уповноваженого ним органу, з тим щоб вони могли підшукати на робоче місце чи посаду, що звільнюється, іншого працівника. При цьому необхідно наголосити, що обов”язок забезпечення підприємства кадрами покладаєтьсяна власника або уповноважений ним орган. Тому цей обов”язок не може перекладатись на працівника шляхом вимоги знайти для себе заміну на  робоче  місце, що звільняється.

Мої статті | Переглядів: 315 | Додав: Admin | Дата: 30.01.2017 | Коментарі (0)

Трудова дисципліна виступає об'єктом ряду правопорушень, за які може наступати юридична відповідальність різних видів - адміністративна, кримінальна, дисциплінарна, матеріальна.

Ряд порушень у трудових правовідносинах тягне застосування адміністративної відповідальності, причому це стосується не тільки найманих працівників, але й роботодавця, наприклад правопорушення в галузі охорони праці - порушення вимог законодавства про працю та охорону здоров'я на виробництві (ст. 41 КЗпАП), ухилення від участі в переговорах щодо укладення колективного договору, угоди (ст. 41-1 КЗпАП), порушення чи невиконання колективного договору, угоди (ст. 41-2 КЗпАП), ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41-3 КЗпАП), порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (ст. 42 КЗпАП) тощо.

Мої статті | Переглядів: 312 | Додав: Admin | Дата: 30.01.2017 | Коментарі (0)

Власник зобов'язаний відшкодувати майнову шкоду, заподіяну працівникові при виконанні ним трудових обов'язків. Така відповідальність наступає:

- при порушенні права працівника на працю (у випадках порушення правил прийому на роботу, законодавства про переведення на іншу роботу, незаконного відсторонення від роботи, при порушенні законодавства про підстави і порядок звільнення працівника);

- за незабезпечення власником здорових і безпечних умов праці (у випадку ушкодження здоров'я працівника при виконанні трудових обов'язків, каліцтва, у разі смерті працівника);

- при порушенні обов'язків власника або уповноваженого ним органу щодо видачі документів про його працю і заробітну плату (у разі неправильного заповнення, оформлення і затримки видачі трудової книжки, документів про працю і заробітну плату);

- при незабезпеченні збереження особистих речей працівника під час роботи (у випадках їх зіпсуття, знищення, крадіжки).

 

Мої статті | Переглядів: 229 | Додав: Admin | Дата: 30.01.2017 | Коментарі (0)

Основною умовою можливості виділу є здатність виділення кожному зі співвласників відокремленої частини житлового будинку зі самостійним виходом (квартири), або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Мої статті | Переглядів: 303 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

Порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням передбачений ст. 72 Житлового кодексу України.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. На стороні позивача можуть виступати наймач, члени його сім'ї, в тому числі ті, за якими зберігається право на користування житлом як за тимчасово відсутніми, або ті, що отримали броню (ст. 73 - 75 ЖК). Особи, які користуються жилою площею тимчасово, тобто не мають самостійного права на нього (піднаймачі, тимчасові мешканці), не мають права на пред'явлення такого позову. 

Мої статті | Переглядів: 406 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

Дане питання врегульовано нормами Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

У випадку, якщо особі відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», відсутні, а саме:

Мої статті | Переглядів: 273 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

Домашні тварини, в тому числі собаки, є об’єктами права власності і за них несуть відповідальність їх власники. Якщо особі завдано не великої тяжкості ушкодження, і ви не маєте бажання подавати заяву до міліції чи позов до суду щодо відшкодування шкоди, то можете врегулювати ситуацію домовившись із власником собаки, або надіславши йому претензію (вимогу) на яку згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, власник собаки повинен відреагувати протягом семи днів. В такій претензії – вимозі, особа описує ситуацію, вказуєте свої пошкодження, які підтверджуються довідкою з лікарні та суму збитків, яку хочете отримати від протилежної сторони. Після нападу собаки, слід зробити все, щоб зберегти здоров’я і життя (ізолювати тварину, зупини кровотечу, викликати карету швидкої допомоги, тощо). Зробити фото/відео місця нападу, собаки та її власника за допомогою будь-якого пристрою з функцією фото / відео, який є у вас або свідків чи перехожих.

Мої статті | Переглядів: 333 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

На практиці часто мають місце випадки, коли особа тривалий час відсутня за місцем постійного проживання і її місцезнаходження невідоме. Така невизначеність створює певні труднощі для захисту прав іншими особами: кредитори – не можуть стягнути борг, подружжя – укласти шлюб, утриманці – отримати допомогу тощо.

Відповідно до ст. 43 Цивільного кодексу України( далі – ЦК) фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Перебіг річного строку починається з дня одержання останніх відомостей про відсутнього. Якщо неможливо встановити цей день, початком терміну перебування особи безвісно відсутньою вважається перше число місяця, що йде за тим, в якому було одержано останні відомості. Коли неможливо встановити місяць, в якому було одержано останні відомості про відсутнього, перебіг річного строку починається з 1 січня наступного року.

Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК).

Мої статті | Переглядів: 316 | Додав: Admin | Дата: 16.11.2016 | Коментарі (0)

1-10 11-20 21-30 31-40